Журналіст Вадим Комаров, Черкаси, свобода слова

Адвокат Валерій Макеєв написав у мережі Фейсбук щодо загибелі Вадима Комарова: "46 днів його тіло боролось за життя у цьому світі та душа таки обрала Царство Небесне і Вічний спокій. Щирі співчуття рідним та близьким та всім, хто згадує Вадима добрим словом. Вбивць та замовників вбивства не знайдено і не покарано".
 
Вадим Комаров у своїх матеріалах не раз порушував гострі теми. Останнім часом робив журналістські розслідування про п'яний бунт в Черкаській колонії № 62, розкрадання бюджетних коштів, незаконне будівництво, корупцію в Черкаській міській раді. Це вже не перший замах на журналіста-розслідувача Комарова. В 2016 році його намагалися застрелити.
 
Поліція перекваліфікувала кримінальне провадження за фактом нападу на черкаського журналіста Вадима Комарова зі статті «Умисне тяжке тілесне ушкодження» на статтю «Замах на умисне вбивство». Правоохоронці запевняють, що провели слідчі дії та допитали у справі близько 1200 осіб, перевірили відео більш ніж зі ста камер стеження з місця подій. Також у поліції стверджують, що проводять численні експертизи.
 
Заступник начальника Слідчого управління ГУНП в Черкаській області Олександр Запорожець заявив, що зараз слідчі відпрацьовують три основні мотиви нападу: професійна діяльність Комарова, раптовий конфлікт із нападником та напад з корисливих мотивів. Останні дві - викликають відвертий спротив та обурення колег Комарова та громадських активістів. Як і те, що дотепер не знайдені ні замовники, ні виконавці цього вбивства журналіста.
 
"Черкаські журналісти залякані", - розповідає  голова Центру прав людини Zmina Тетяна Печончик. Остання поїхала до Черкас та зустрілася з колегами вбитого Комарова. Каже, працівники черкаських ЗМІ тепер бояться робити журналістські розслідування та порушувати гострі теми:
 
"А місцеві журналісти, ми можемо зробити такий висновок, дуже залякані. Один з журналістів, з яким ми зустрічалися, сказав, що тепер уже навіть не треба на них тиснути чи залякувати – бо саме це вбивство стало красномовним сигналом для журналістів, що не треба висвітлювати якісь теми, які можуть мати наслідки для журналістів. Інша журналістка розказала, що на неї теж було скоєно напад і не було проведено розслідування. На її думку, взагалі немає сенсу писати заяви до поліції, а допомагає тільки розголос. Ми все ж таки закликаємо писати заяви до поліції", -  Тетяна Печончик, голова Центру прав люлини Zmina.
 
Також Печончик звернула увагу на відсутність результатів розслідування: "Керівник слідства в черкаській поліції нас запевнив, що поліція докладає всіх зусиль і має ресурси, щоб провести розслідування цього злочину. Після цього минув місяць, ми так і не почули новин про просування слідства."
 
Тільки за кілька місяців 2019-го року,  в Україні Інститут масової інформації зафіксував 99 випадків порушень прав журналістів. Щороку ІМІ повідомляє про приблизно 180 нападів на журналістів. З них розслідують, в кращому випадку, кожну десяту справу. Інші - залишаються без відповіді і провокують подальші напади. Адже безкарність розв'язує руки. Наразі, у лікарні перебуває харківський телевізійний оператор Вадим Макарюк, якого жорстоко побили 7-го червня цього року. Досі, не не знайдені вбивці Павла Шеремета, якого вбили 20 липня 2016-го року.
 
За словами виконавчого директора ІМІ Оксани Романюк, відсоток розслідувань нападів на журналістів стабільно тримається близько 8-10% від загальної кількості нападів. "Щороку нападають близько 180 разів, розслідувань – приблизно 20 випадків".
 
Оксана Романюк закликала президента Володимира Зеленського створити міжвідомчу робочу групу при Президентові України з безпеки журналістів.
 
Директор Представництва Freedom House в Україні Метью Шааф наголосив, що потрібно остаточно припинити безкарність за злочини проти журналістів.