статьи

Бути журналістом небезпечно як військовим

2 листопада, День боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів

Статья. 2 листопада, День боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів

Кожні 5 днів стаються фізичні напади на журналістів в Україні. Моральний тиск, переслідування та усні погрози зіпсувати здоров"я чи навіть вбити працівника ЗМІ трапляються набагато частіше. Таке масове насилля проти українських журналістів виникло через безкарність. Поліція практично не розслідує такі справи, через те, що нападниками часто бувають представники влади чи політики. Нерідко правоохоронці і самі беруть участь у нападах. Тож з нагоди Міжнародного дня боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів, який увесь світ відзначає 2-го листопада, голова Національної Спілки журналістів України Сергій Томіленко зробив заяву та закликав українців, владу та правоохоронні органи звернути увагу на цю проблему.

Сергій Томіленко, голова Національної Спілки журналістів України: "Національна спілка журналістів України стурбована неприпустимо високим рівнем фізичної агресії до блогерів та працівників ЗМІ. Фактично, кожні 4-5 днів в Україні фіксується фізична агресія проти журналістів. Попри оперативне реагування органів Національної поліції, які відкривають провадження за фактами перешкоджання журналістській діяльності, прецеденти вагомого покарання нападників на журналістів фактично відсутні. Професія журналіста в Україні є небезпечною".
 
Ситуація з фізичною безпекою журналістів в Україні викликає стурбованість як професійного середовища, так і авторитетних у світі організацій – Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, Офісу Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. Індекс фізичної безпеки журналістів (моніторинг, який Національна спілка журналістів України проводить спільно з партнерськими організаціями) фіксує високий рівень агресії до представників ЗМІ, зокрема й жінок, що є особливо обурливим.
 
Випадків реального відчутного покарання нападників на журналістів і редакції майже немає. Безкарність за злочини проти журналістів спостерігається на всіх етапах і рівнях: від села й району – до столиці.
 
Лише одиниці справ доходять до суду і ще менше – закінчуються обвинувальним вироком, що набрав чинності. Політики дозволяють собі агресивну поведінку щодо журналістів, виправдовують напади на них, а часом і звинувачують у цьому самих представників ЗМІ.
 
Усе це є ознаками системної безкарності за злочини проти журналістів, що ставить під загрозу вільне й незалежне функціонування преси як ключового інституту демократичного суспільства.
 
Одним з реальних кроків для зрушення ситуації з мертвої точки є максимальне виведення всіх справ про напади на журналістів у публічну площину з регулярними звітами керівників силових структур, приверненням уваги до проблеми всього українського політикуму й наших міжнародних партнерів.
 
За даними Індексу фізичної безпеки журналістів України, який проводить Національна спілка журналістів України спільно з партнерськими громадськими організаціями: ГО «Інформаційна безпека», ГО «Платформа прав людини», Академією української преси та Інститутом розвитку регіональної преси, у 2017 році зафіксовано 89 випадків фізичної агресії щодо журналістів. З них 14 інцидентів, коли нападниками є посадовці, чиновники, депутати, та 8, коли в нападі брали участь працівники силових відомств. У 3 випадках застосовано проти журналістів зброю. Регіони, в яких зафіксовано найбільше проявів фізичної агресії щодо журналістів: Київ, Київська та Одеська області.
 
У 2018 році кількість зафіксованих випадків становила 86. З них 12 інцидентів, коли нападниками є посадовці, чиновники, депутати, й 10 – коли в нападі звинувачено поліцію чи працівників інших силових відомств. Загрозливим є зростання кількості атак на працівниць медіа на 50% порівняно з попереднім роком (37 інцидентів у 2018-му проти 24 у 2017-му). Найнебезпечнішими регіонами залишилися Київ і Київська область, Одеська область та увійшла до цього списку Дніпропетровська область (10 випадків).
 
У 2019 році експертами Індексу було зафіксовано 75 інцидентів. З них 12 інцидентів, коли нападниками є посадовці, чиновники, депутати, й 5 – коли в нападі звинувачено поліцію чи працівників інших силових відомств. Але, 2019 рік став трагічним для усієї української та світової журналістської спільноти. 20 червня у Черкасах помер Вадим Комаров, який з моменту жорсткого побиття 4 травня перебував у комі. Вадим став другим у Європі журналістом, який загинув від початку 2019 року через професійну діяльність. Розслідування цього страшного злочину триває і досі. Втім, варто зазначити, що кейс Вадима Комарова є досить показовим, щодо систематичної безкарності. Саме через активну журналістську діяльність 2016 року в Комарова стріляли, а 2017-го – побили. Обидва випадки належно не були розслідувані. А вже третій напад, 4 травня 2019 року, став для нашого колеги фатальним.
 
За 9 місяців 2020 року вже зафіксовано 56 інцидентів фізичної агресії до журналістів.
 
У 2020 році експертами НСЖУ та лондонського фонду «Справедливість для журналістів» (Justice for Journalists) було опубліковано доповідь «Атаки на журналістів, блогерів та працівників ЗМІ в Україні». В ході дослідження було виявлено та проаналізовано 868 випадків атак/загроз проти професійних і громадянських працівників ЗМІ, редакцій традиційних та онлайн-видань в Україні. Дані для дослідження були зібрані методом контент-аналізу відкритих джерел українською, російською та англійською мовами. Також в доповіді використовувалися дані експертного опитування понад 200 постраждалих працівників ЗМІ, проведеного в рамках проекту «Індекс фізичної безпеки».
 
За підсумками цього дослідження було встановлено, що Україна входить в число країн, де широко поширені фізичні атаки на працівників ЗМІ. У 22% опрацьованих випадків фізичні напади на журналістів здійснені представниками влади, у 51% – звичайними громадянами, а в інших випадках – невідомими. Найбільш поширений метод тиску на працівників ЗМІ, що висвітлюється традиційними і цифровими медіа України, є атаки і/або загрози нефізичного характеру та/або в кіберпросторі, насамперед цькування, залякування, погрози насильством і смертю. Експерти також відзначили, що інформація далеко не про всі погрози і атаки різного типу потрапляє у ЗМІ. Загрози нефізичного характеру і несмертельні фізичні атаки відбуваються настільки часто, що сприймаються більшістю журналістів, які працюють в Україні, як невід'ємна частина їх повсякденної професійної діяльності, а тому не стають приводом для широкого розголосу і/чи звернення за захистом в правоохоронні органи. Через тотальну безкарність і масову агресію проти журналістів, робота в засобах масової інформації стала такою ж небезпечною, як робота поліцейського чи військовослужбовця, які щодня наражаються на небезпеку. Це неприйнятно для демократичної європейської країни."


читайте также:
Статья. Звільнення Валерія Залужного, причини, падіння рейтингу Зеленського
Звільнення Залужного
Статья. Українські діти загинули, війна, депортовані маленькі українці
Діти війни
Статья. Росія скоїла 457 злочинів проти журналістів і медіа в Україні
43 журналісти загинули на війні в Україні
Статья. Злочини проти журналістів під час війни РФ проти України
12 журналістів вбито під час війни РФ проти України
Статья. Дідівщина, самогубства, тортури в українській армії
Обличчя української армії


Поделиться:  
Опубликовать ВКонтакте Опубликовать в Facebook
Группы:  
Группа ВКонтакте Канал на YouTube

категория:
Клуб «Талия»
YouTube
Секреты женской
красоты и успеха :)
подписаться
Вступайте в Клуб «Талия»
x